Албанія

Албанія

Розгорнути вміст
Громадянська етика

Громадська етика та підзвітність – важливі ознаки ефективного місцевого або регіонального органу влади. Вони стосуються культури, процесів, структури та правил, які забезпечують, щоб публічні службовці діяли в інтересах широкої громадськості, а не в своїх власних. Вони є вагомою ознакою ефективного управління та однаково застосовуються до організацій приватного сектору, сектору громадянського суспільства, а також публічних органів влади.

Етика – це правила, які визначають дії публічних службовців  з метою забезпечення справедливого та рівного ставлення до громадськості. Етика може допомогти службовцям ухвалювати кращі рішення в інтересах громадськості, а також допомогти людям оцінювати рішення, прийняті публічними службовцями від їхнього імені. 

Публічна підзвітність забезпечує, щоб службовці відкрито відповідали за рішення, які вони приймають від імені громадськості.

За відсутності публічної етики та підзвітності може процвітати корупція та хабарництво. Як зазначено в наступному розділі, корупція руйнівна для фізичних осіб, суспільства, економіки та врядування в багатьох аспектах. Публічна етика та підзвітність можуть допомогти обмежити найгірші випадки перевищення повноважень та сприяти більш відповідальному та справедливому прийняттю рішень влади органами місцевого самоврядування.

Навіть там, де корупція не дуже поширена, відсутність публічної етики та підзвітності може згубно впливати на громадську довіру до врядування, публічних органів та посадовців. Хоча взаємозв’язок між етикою та публічною підзвітністю складний, якщо його добре налагоджено – це може допомогти побудувати та зміцнити довіру між громадськістю та органами врядування.

З другого боку, публічна етика та підзвітність також можуть відігравати набагато позитивнішу роль. Вони визнають, що громадяни та інші зацікавлені сторони мають велике значення у прийнятті рішень. Вони можуть допомогти забезпечити, щоб їхній особистий досвід, кваліфікація, знання та критичні дослідження додавали цінності та зміцнювали рішення, прийняті органами врядування та публічними службовцями.

Обрані представники повинні знати, у який спосіб та який орган здійснює контроль за декларуванням активів, які санкції може бути застосовано в тому разі, якщо посадова особа подає неправдиву або неповну декларацію, та як саме застосовуватимуть такі санкції. Вони повинні знати правила, що регулюють викриття інформації про неправомірні дії, їм має бути відомо, яка посадова особа або посадові особи несуть відповідальність за розгляд скарг і повідомлень від викривачів про неправомірні дії. Місцеві органи влади повинні забезпечити навчання на робочому місці для новообраних представників і регулярне підвищення кваліфікації для всіх обраних посадових осіб. Знання й розуміння правової та інституційної бази є необхідними умовами для того, аби обрані представники могли стати зразком політичної доброчесності.
Нарешті, ефективна публічна етика та підзвітність також є ключовими елементами покращення публічних послуг. Ідея полягає в тому, що публічні послуги, які є більш відповідальні та підзвітні перед людьми, і які використовують результати, аналітичні оцінки, ідеї, енергію та критичні дослідження людей, – працюватимуть краще для суспільства.

В цілому, публічна етика та підзвітність допомагають забезпечити справедливість, ефективність і продуктивність прийняття рішень та розподілу ресурсів, що, в свою чергу, сприяє процвітанню демократії, економіки та суспільства. З цією метою Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи прийняв Європейський кодекс поведінки для всіх осіб, які залучені до місцевого та регіонального врядування, заохочуючи місцеві та регіональні органи влади та їх асоціації розробляти відповідні освітні програми у сфері. реалізації доброчесністю та надавати консультативні послуги своїм співробітникам щодо визначення потенційних етичних ризиків та ситуацій конфлікту інтересів.

Прозорість та громадська участь – важливі механізми пропагування публічної етики та підзвітності на національному та місцевому рівні управління. Нещодавня доповідь для Європейського комітету регіонів «Про запобігання корупції та пропагування публічної етики на місцевому та регіональному рівнях у країнах Східного партнерства» показала, що відсутність прозорості є основним вразливим місцем у всіх розглянутих випадках.  Цей Посібник окреслює різні механізми прозорості та громадської участі, які можуть бути застосовані місцевими та регіональними органами влади.

Кодекси етики та професійної поведінки

Кодекси етики встановлюють основні принципи, яких повинні дотримуватися державні службовці, а саме – чесність, безсторонність і відкритість. Кодекс поведінки ґрунтується на кодексі етики й формулює стандарти та практику, які треба застосовувати до конкретних обставин установи. 

Кодекс поведінки визначає конкретні стандарти професійної поведінки, передбаченої у багатьох ситуаціях, і надає державним службовцям рекомендації щодо їх застосування. Крім того, кодекси поведінки вносять прозорість і публічну підзвітність у діяльність органів врядування.

Міжнародні стандарти

Власне такі стандарти можуть сприяти розбудові довіри між громадськістю, державними установами та посадовими особами. Важливо, щоб кодекси поведінки існували як для державних службовців, так і для обраних посадових осіб. Окрім того, для забезпечення повного розуміння кодексів серед усіх посадових осіб важливими є навчання та надання рекомендацій. Дисциплінарні заходи та санкції належить чітко прописати та послідовно застосовувати в разі недотримання кодексів.


Передові практики

Механізм подання скарг та пропозицій

Механізми подання скарг та пропозицій дають змогу громадянам надавати державним органам влади відгуки про стандарти послуг, які вони отримують. Вони забезпечують важливий механізм підзвітності, який дозволяє державним службовцям та обраним посадовим особам визначити, де публічні послуги надаються неефективно або непродуктивно. Якщо за цими механізмами скарги розглядаються швидко, це може допомогти створити умови для збільшення довіри. Якщо застосувати їх на випередження, механізми подання скарг також можуть допомогти органам управління виявляти нові ідеї та підвищити рівень залучення гродмадськості.

Міжнародні стандарти

Спеціальних міжнародних стандартів для механізмів подання скарг та пропозицій, що стосуються публічних послуг, не існує. Проте є низка корисних керівних принципів громадянського суспільства та посібників. Див., наприклад:


Передові практики

Захист викривачів

Передові практики

Розкриття інформації: Декларування активів та відсутності / Наявності конфлікту інтересів

Розкриття інформації – це акт регулярного оприлюднення певної інформації, як цього іноді вимагає закон. Воно може здійснюватися для підтримки антикорупційних заходів за допомогою оприлюднення декларацій про активи та відсутність/наявність конфлікту інтересів. Це також може здійснюватися з більш позитивних причин, таких як підтримка розробки політики або забезпечення більшої обізнаності громадськості і, таким чином, здатності робити більш ефективний внесок.

Міжнародні стандарти

Вимоги до розкриття інформації здатні зміцнити довіру громадян до прозорості та сумлінності процесу ухвалення рішень на місцевому рівні. Вони також допомагають державним посадовим особам регулярно оновлювати інформацію, яка запобігає виникненню конфліктів інтересів між працівниками. Розкриття інформації про фінансові активи, окрім того, надає важливу інформацію, яка допомагає з’ясувати, чи не мають обрані посадові особи або державні службовці достатків, що не відповідають їхнім доходам, або захищає їх від помилкових звинувачень, або є доказом у разі підозр у незаконному збагаченні.

Надання послуг на рівні місцевих органів влади, чи то йдеться про будівництво, чи про тендер на послуги з утилізації відходів, часто пов’язане з конфліктом інтересів через близькість місцевих підприємців до посадових осіб. 

Упевненість громадськості та представників бізнесу в тому, що, наприклад, тендери місцевих органів влади є відкритими для всіх без будь-якої дискримінації, буде значно більшою, якщо обрані посадові особи та державні службовці, які беруть участь у розробці тендерів та оцінці поданих заявок, заповнять декларації про активи та інтереси (включно з такою інформацією про близьких членів сім’ї).

Розкриття інформації – важливий елемент конвенцій та стандартів з протидії корупції, наведених у цьому посібнику. З них особливо актуальні:


Передові практики

Прозорість

Принцип прозорості застосовують для того, щоб особи, на яких поширюються адміністративні рішення, мали вичерпну інформацію про результати й наслідки політики та про процес прийняття рішень. Загальнодоступність інформації про політику, програми та заходи органів влади дає змогу громадянам і місцевим громадам сформувати чітке уявлення про дії уряду, робити усвідомлений вибір та брати участь у процесах ухвалення рішень на місцевому рівні. Загальнодоступність інформації також дозволяє обраним посадовим особам, як в органах влади, так і в опозиції, приймати обґрунтовані рішення, здійснювати ретельну перевірку та притягати представників виконавчої влади до відповідальності за їхні дії. Окрім того, доступ до інформації має важливе значення для журналістів та представників громадянського суспільства, оскільки дає їм змогу ефективно виконувати свої наглядові функції та притягати органи влади до відповідальності.

Органи місцевого самоврядування мають надавати дані громадськості в доступному форматі й робити це вчасно. Така практика дає змогу громадянам та зацікавленим сторонам, належним чином поінформованим, брати участь у процесах прийняття рішень, а також контролювати та оцінювати реалізацію органами влади політики й рішень, із тим аби притягнути державних посадових осіб до відповідальності за їхні дії. Прозорості вдається досягнути через низку механізмів, що ґрунтуються на праві громадян на доступ до інформації. Такі механізми охоплюють розкриття інформації про фінансові активи та інтереси високопоставлених державних посадових осіб та обраних посадових осіб, а також публікацію інформації у доступних для пошуку форматах відкритих даних.

Відповідно до визначення Фонду відкритих знань, «відкриті дані – це дані, які будь-яка особа може вільно використовувати, повторно застосовувати та поширювати – за умови обов’язкового посилання на джерело їх отримання та однакової доступності для всіх отримувачів таких даних». Отже, концепція відкритих даних виходить за рамки доступності публічної інформації та зосереджується на її використанні, завдяки чому виникають додаткові економічні, соціальні та політичні вигоди.   Для цього дані, що публікують, мають бути повними, постійними, невиключними, недискримінаційними, не бути чиєюсь власністю, а також мають надаватися з первинних джерел, своєчасно й у машинозчитуваних форматах.   

Обмежений доступ до публічної інформації негативно впливає на довіру населення до державних установ, підвищує потенційні корупційні ризики та обмежує можливості різних зацікавлених сторін контролювати діяльність органів влади. Це також перешкоджає зусиллям громадян та зацікавлених сторін брати участь у формуванні політики та в розробці підкріплених фактами рекомендацій щодо політики для забезпечення позитивних змін. Практика показує, що законодавство про доступ до інформації та належні примусові заходи є важливою складовою сприятливого середовища для доступу громадян до інформації.

Державні закупівлі вважаються однією з ключових галузей, вразливих до корупції. Частка державних закупівель становить майже 12 відсотків світового валового внутрішнього продукту, а в більшості країн із високим рівнем доходу на закупівлю товарів і послуг припадає одна третина всіх державних витрат. Коротко кажучи, державні закупівлі – це широкий майданчик для потенційної корупції, змови та інших незаконних практик. Щоб уникнути корупційних ризиків, пов’язаних із державними закупівлями, важливо робити більш доступними електронні засоби та платформи, що працюють на основі відкритих даних. Окрім того, державні органи використовують такі засоби для реформування тендерних процедур державних закупівель. У поєднанні з відкритим укладанням контрактів (коли пропозиції та контракти оприлюднюють), збільшення обсягів повністю доступних, добре оприлюднених процесів закупівель відкриває можливість участі в тендерах для більшої кількості учасників та зменшує можливості для антиконкурентної практики й хабарництва.
Ще одна важлива складова принципів прозорості – це відкритість фінансування політичних партій та виборчих кампаній, оскільки виборцям важливо знати джерела фінансування й те, як витрачають гроші, аби ухвалювати обґрунтовані рішення та розуміти, які фінансові, політичні або інші інтереси підтримують конкретних кандидатів або ті чи інші партії. Прозорість політичних пожертвувань є превентивним заходом проти використання під час формування політики та проведення виборів грошей, що надходять із незаконних і кримінальних джерел.

Нарешті, для забезпечення економного, ефективного та результативного використання державних ресурсів необхідно забезпечити незалежність та інституційну спроможність органу, що відповідає за зовнішній аудит. Представники широкої громадськості повинні мати змогу ознайомитися зі звітами та основними рекомендаціями аудитора. Зовнішній аудит має важливе значення для виявлення основних проблем у державному секторі, для підвищення прозорості та ефективності роботи державних установ, а також для розробки політики, заснованої на фактичних даних.

Доступ до інформації

Як невіддільна частина права на свободу слова, доступ до інформації – це право людини. Кожна людина повинна мати право на доступ до інформації від державних органів і державних установ відповідно до принципу максимального розкриття інформації з урахуванням лише вузького, чітко визначеного переліку винятків, пропорційних тим інтересам, які такі винятки виправдовують (наприклад, міркування безпеки або конфіденційності даних). Більше інформації тут та тут.

Міжнародні стандарти

Доступ до інформації сприяє підзвітності, нагляду за діяльністю органів влади та моніторингу корупції. Такий доступ має вирішальне значення для поінформованої участі громадян у прийнятті рішень, а отже, є основоположним для ефективного функціонування демократичних держав. Вільний доступ до інформації розширює можливості громадянського суспільства з моніторингу та ретельної перевірки дій місцевих органів влади, сприяє запобіганню зловживання владою з боку державних посадових осіб і надає дані для інформованого громадського обговорення. 

Завчасне оприлюднення максимального обсягу інформації у найбільш доступних форматах зменшує необхідність для громадян і зацікавлених сторін подавати індивідуальні запити на надання інформації. Окрім надання максимального обсягу інформації в електронному вигляді, місцеві органи влади мають приділити першочергову увагу призначенню у своїх муніципалітетах осіб, відповідальних за свободу інформації. Такі посадові особи мають готувати та публікувати докладні рекомендації як для громадян, так і для місцевих органів влади, а також надавати чіткі вказівки щодо процедури оскарження, якщо запит на інформацію не було задоволено. Також важливо аналізувати запити щодо інформації від громадян і груп зацікавлених сторін, зокрема тенденції та дублювання, аби згодом органи влади могли завчасно надавати таку інформацію.

Доступ до інформації є основоположним компонентом низки конвенцій та стандартів з протидії корупції, наведених в інших розділах цього посібника. Він також ліг в основу багатьох ключових документів ООН з прав людини. Зазначені документи безпосередньо стосуються доступу до інформації:


Передові практики

Відкриті дані

Відкриті дані – це оприлюднення даних та інформації у форматі, який може вільно використовуватися, змінюватися та поширюватися. Згідно з ОЕСР, відкриті дані – це «сукупність політичних стратегій, що сприяють прозорості, підзвітності та створенню цінностей шляхом надання вільного доступу до публічних даних». Створюючи дані, отримані через діяльність публічних органів влади, врядування стає більш прозорим та підзвітним громадянам. Це також забезпечує зростання бізнесу та розвиток послуг, орієнтованих на громадян.

Міжнародні стандарти

Поширення відкритих даних через єдині вебпортали може ще більше розширити можливості пошуку та аналізу наборів даних. Як результат, може бути підвищено ефективність та охоплення надання послуг і знижено рівень корупції. Підвищення обізнаності серед груп зацікавлених сторін, засобів масової інформації, бізнесу та широкої громадськості може вилитися в ефективну співпрацю між різними зацікавленими сторонами та в покращення рішень щодо транспорту, закладів відпочинку, зон паркування, медичних послуг тощо.

Задля забезпечення максимальної сумісності та можливості пошуку даних для всіх відкритих даних важливо прийняти узгоджені стандарти відкритих даних. Місцеві органи влади також повинні забезпечити, аби кваліфікований персонал керував публікуванням відкритих даних муніципалітету та навчав відповідних працівників стандартів відкритих даних.

Відкриті дані – це порівняно нове явище, щодо якого немає офіційно затверджених норм. Проте кілька корисних керівництв все ж наявні: 


Передові практики

Публічні закупівлі

Публічні закупівлі - це процес, за допомогою якого державні, а також місцеві органи влади, закуповують роботи, товари або послуги. Це є важливою частиною надання державних послуг місцевим та регіональним органам влади; ефективні та економічно ефективні закупівлі є ключем до належного управління.

Міжнародні стандарти

Органи державної влади повинні впроваджувати нові технології для підвищення прозорості державних закупівель та заохочувати нових суб’єктів економічної діяльності до участі в тендерних процедурах, забезпечуючи впевненість у тому, що панує вільна й чесна конкуренція. Розміщення всіх тендерів на єдиній онлайн-платформі дасть змогу звести до мінімуму кількість неопублікованих тендерів та прямих присуджень контрактів. Відкрите укладання контрактів та відкриті тендери також дають змогу ретельніше вивчити процес, що ще більше зменшує можливості для корупційної практики. Системи відкритого укладання контрактів передбачають превентивний вплив, оскільки посадові особи утримуватимуться від маніпулювання процесом укладання контрактів, якщо знатимуть про те, що буде розкрита повна інформація про процеси тендерних процедур та укладання контрактів.

Місцеві органи влади повинні забезпечити наявність комплексної системи моніторингу дотримання законодавства про державні закупівлі, а також наявність механізму реагування для розгляду апеляцій і скарг, зокрема для надання оперативних та вичерпних відповідей. Органи влади також повинні контролювати виконання контрактів, зокрема подовження термінів і збільшення витрат, аби гарантувати, що вигоди з погляду співвідношення ціни та якості виконаних робіт не будуть скомпрометовані під час виконання контракту.

Зазначені нижче міжнародні конвенції та стандарти стосуються державних закупівель:


Передові практики

Зовнішній аудит

Зовнішній аудит – це регулярний незалежний контроль рахунків та фінансової інформації, що здійснюється для забезпечення належного та ефективного використання публічних коштів. Зовнішні аудити здійснюються згідно з відповідними законами та правилами країни, які закріплюють повноваження зовнішніх аудиторів на притягнення органів врядування до відповідальності. Зовнішній аудит також може виходити за межі фінансової сфери та полягати в оцінюванні ефективності діяльності органів врядування відповідно до його цілей або наданні програм та послуг.

Міжнародні стандарти


Передові практики

Фінансування політичних партій

Фінансування політичних партій та виборчих кампаній є необхідною складовою демократичного процесу. Це дозволяє виявляти політичну підтримку та конкуренцію на виборах. Принципи, які регулюють фінансування політичних партій, повинні включати справедливість у розподілі державного фінансування, жорсткі правила щодо прозорості та обмежень розміру приватних пожертв, граничні витрати на передвиборну кампанію, повну прозорість фінансування та видатків, незалежні виборчі комісії, незалежний аудит фінансування кампанії та послідовне накладення пропорційних санкцій до кандидатів і політичних партій, які порушують правила (наприклад, штрафи або зменшення державних внесків на майбутні виборчі кампанії).

Міжнародні стандарти

Чіткі правила та прозора звітність про фінансування й витрати політичних кампаній є необхідними для підтримки довіри до політичних кандидатів, політичних партій та державних установ. Дисбаланс у фінансуванні політичних партій може призвести до несправедливої переваги, передачі неправомірного впливу могутнім колам із вузьким інтересом, ризику того, що політику буде «підпорядковано» колам із вузьким інтересом та вона буде сприяти досягненню цілей таких кіл, а не суспільним інтересам.

Механізми та правила щодо лімітів політичного фінансування партій та державного фінансування політичних кампаній мають бути розроблені таким чином, щоб забезпечити рівні умови для різних політичних кандидатів і партій, які змагаються на виборах, і слугуватиме збереженню незалежності політичних сил від фінансові прихильники.

Зазначені нижче міжнародні конвенції та стандарти стосуються фінансування політичних партій:


Передові практики

Громадська участь

Право громадян на участь в управлінні державними справами», у тому числі, на місцевому рівні, чітко визначено в Європейській хартії місцевого самоврядування,  а в Додатковому протоколі до неї зазначено, що «право участі у справах місцевого органу влади означає право вживати рішучих заходів для визначення або впливу на здійснення повноважень та обов’язків місцевого органу влади».  Коли місцеві органи влади консультуються з громадянами та залучають їх до розроблення та оцінювання державних послуг, вони відкривають шлях до покращення результатів своєї політики, а також до підвищення взаємної довіри між громадянами та органами влади.

Громадська участь передбачає взаємодію з широким колом місцевих зацікавлених сторін, як-от громадські активісти, журналісти, представники наукових кіл, представники бізнесу, місцеві громади та активні громадяни. Важливо, щоб така участь мала ексклюзивний характер та враховувала погляди широкої громадськості, зацікавлених сторін з експертного середовища та представницьких груп, включаючи вразливих та відчужених осіб. Окрім того, залучення зацікавлених сторін повинно передбачати роботу з тими з них, на чиє життя та інтереси вплине реалізація рішень, що розглядаються. Щоб виявити такі зацікавлені сторони, громадські консультації слід проводити до того, як будуть взяті зобов’язання щодо вжиття заходів або до подання проєкту відповідного рішення. Під час відкритого процесу консультацій зацікавленим сторонам спочатку пропонується обговорити та визначити проблеми, виклики та можливості, а потім мають розглядатися різні сценарії політики. Це все відбувається до вироблення будь-яких рішень.

Механізми громадської участі можна об’єднати в такі категорії, які відображають різні рівні залучення:

  • інформування громадськості про місцеві пріоритети, державні програми та плани;
  • проведення консультацій з питань державної політики з громадськістю та/або окремими групами людей, забезпечення для них можливості поділитися досвідом чи знаннями;
  • співпраця з громадськістю та/або окремими групами людей для вироблення рішень з розв’язання місцевих проблем (включно з процесами спільної творчості, як-от формулювання зобов’язань у межах Плану дій із впровадження Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд»);
  • залучення місцевих громад до процесів ухвалення рішень через дорадчі процеси, голосування (наприклад, громадський бюджет та референдуми) та інші інструменти ухвалення рішень.

Відповідно до Додаткового протоколу, «законодавство повинно передбачати засоби, що  сприяють здійсненню» права громадян на участь. Щоб вищенаведені форми участі стали справжнім залученням, а не формальними заходами про людське око, мають існувати законодавство, нормативні акти та інструктивні матеріали, а також сильна політична воля на підтримку процесу консультацій з формування нової політики та законодавства.

Інклюзивне формування політики повинно водночас бути ефективним, а громадськість має бути добре поінформована про свої права, можливості та способи участі в ухваленні рішень на місцевому рівні. Процеси формування політики мають бути чітко й завчасно артикульовані, щоб громадяни та групи зацікавлених сторін могли підготувати матеріали та підготуватися до виступів. Для забезпечення змістовного наповнення громадської участі повинні бути публічно визначені часові межі цього процесу із чітким зазначенням заходів, до яких громадяни будуть залучені. Місцеві органи влади повинні забезпечити зворотний зв’язок з особами, які вносять пропозиції або рекомендації щодо політики. Місцеві органи влади мають гарантувати, що погляди та позиції зацікавлених сторін буде в належний спосіб відображено та враховано під час ухвалення політики, а зворотний зв’язок міститиме чітко сформульовані причини рішень про ухвалення чи відкидання пропозицій. Такий інклюзивний підхід гарантує, що політика буде актуальною та заснованою на фактичних даних, враховуватиме міжсекторальні потреби та відповідатиме вимогам громадськості.
Кадровий склад місцевих органів влади повинен включати посадових осіб, навчених проводити громадські консультації та забезпечувати оперативний і всебічний зворотний зв’язок із громадянами.

Такі інклюзивні підходи забезпечують ухвалення місцевими органами влади рішень, які є кращими й доцільнішими, відображають суспільні інтереси та є добре зрозумілими для всіх громадян. Одночасно місцеві громади можуть спільно розвивати стійку здатність до артикулювання проблем, вироблення рішень та контролю їх належної реалізації, результатом чого стане підвищення довіри громадськості до надання послуг на місцевому рівні.

Творення відкритої політики

Творення відкритої політики – це широкий термін, що описує розробку політичних стратегій, що є прозорими та колективними. Він описує спосіб творення політики та прийняття рішень на основі останніх аналітичних інструментів, циклічних за природою. Не існує єдиного способу творення відкритої політики, різні політичні рішення вимагатимуть різних підходів.

Міжнародні стандарти

Підходи до відкритого формування політики дають змогу органам влади отримувати обґрунтованішу та осмисленішу політику. Це досягається через підходи, що передбачають співпрацю і спираються на різні погляди та досвід. Щоб політика більшою мірою ґрунтувалася на фактах і даних, застосовуються різні цифрові інструменти та аналітичні методи. Моделі залучення можуть охоплювати представницьку групу громадян, краудсорсинг політичних ідей або використання колективного розуму для залучення знань та досвіду різних представників громадськості.

Використання відкритих даних і залучення громадян дає змогу ухвалювати більш обґрунтовані, інклюзивні рішення та застосовувати більше інновацій як у процесі формування політики, так і в подальших рішеннях щодо політики. Щоб максимально збільшити можливі переваги відкритого формування політики, місцеві органи влади могли б створити групу з питань відкритого формування політики, яка б публікувала дані, що використовують для обґрунтування та формування політичних рішень, і навчала державних посадових осіб роботи з даними для обґрунтованого формування політики.

Хоча не існує конкретних стандартів творення відкритої політики, наведений перелік корисний на початковому етапі:


Передові практики

Бюджет участі

Одна з краудсорсингових форм участі громадян, бюджетування за участі громадськості, заохочує громадян та громадські групи пропонувати нові ініціативи або поліпшення державних послуг, які повинні фінансуватися органами місцевої влади. Різні моделі передбачають голосування громадян, часто онлайн, за різними проєктами. Це дає можливість членам громади безпосередньо впливати на те, як потрібно витрачати державні гроші. Така практика створює можливості для залучення, навчання та розширення прав і можливостей громадян. Вона також здатна сприяти прозорості, що так само може допомогти зменшити неефективність та знизити рівень корупції.

Міжнародні стандарти

Щоб забезпечити інклюзивність бюджетування за участі громадськості та охоплення різних груп населення, зокрема групи меншин та знедолених громадян, необхідно організовувати інформаційні заходи як у режимі онлайн, так і особисто, а також надавати підтримку громадянам, різним громадським групам і зацікавленим сторонам у тому, як підготувати пропозицію для розгляду. Впровадження гендерно чутливого бюджетування за участі громадськості здатне збільшити охоплення та доступність та може бути заплановано в тісній співпраці з місцевими громадськими групами з акцентом на інклюзивність.

Незважаючи на те, що конкретних стандартів для впровадження бюджету участі не існує, наведений перелік може бути корисним на початковому етапі:


Передові практики

Публічні консультації

Публічні консультації - це формальний, часто юридично обов'язковий процес, що дозволяє громадянам та іншим зацікавленим сторонам висловити свою думку на ключових етапах політичного процесу. Це може бути як онлайн, так і офлайн формат, або поєднання обох. Їхня головна мета - підвищення ефективності, прозорості та залучення громадськості до прийняття важливих рішень. Своєчасно і ефективно проведені публічні консультації підвищать якість прийняття рішень, рівень дотримання правил, скоротять витрати на виконання і сприятимуть більшій довірі громадськості до прийняття рішень.

Міжнародні стандарти

Різні форми консультацій варіюються від інформування та консультування громадян до краудсорсингу ідей для політики, дорадчих дебатів і зборів, де громадяни можуть розробляти потенційні рішення щодо політики для подальшого ухвалення обґрунтованих рішень, і співпраці, де соціальні підприємства, організації громадянського суспільства чи групи експертів беруть участь у розробці або наданні послуг.

Для підвищення інклюзивності та ефективності громадських консультацій у кожному місцевому органі влади має бути створено підрозділ, який відповідає за координацію керівних принципів і процедур проведення громадських консультацій, а також за забезпечення їх відповідності чинному законодавству. Такий підрозділ також може навчати посадових осіб різних департаментів проводити громадські консультації.

Незважаючи на те, що конкретних стандартів для впровадження публічних консультацій не існує, наведений перелік може бути корисним на початковому етапі:


Передові практики

Публічні петиції

Публічні петиції дають змогу громадянам піднімати питання, що стосуються державних органів влади. Кількість зібраних підписів може вказувати на рівень підтримки питань, що розглядаються. Їхня мета – або ознайомити з проблемою, або вимагати здійснення конкретних заходів. Петиції часто зумовлені діяльністю громадянського суспільства, але вони дедалі частіше подаються через офіційні, часто онлайн-платформи, через які петиції з певною кількістю підписів отримають офіційну відповідь.

Міжнародні стандарти

Важливо, щоб офіційну відповідь було надано негайно і щоб були представлені чіткі та добре аргументовані причини рішень, прийнятих або не прийнятих у відповідь на петицію громадян.

Щоб петиції громадян стали інструментом, який знайде відгук у широкої громадськості, органи місцевої влади та організації громадянського суспільства повинні підвищити обізнаність про природу петицій, процедури збору підписів та подання петицій у своїх муніципалітетах. Треба також внести ясність щодо питання про статус електронних підписів, аби забезпечити повну прозорість умов, які має задовольняти петиція громадян для отримання офіційної відповіді.

Зазначені нижче міжнародні конвенції та стандарти стосуються петицій громадян:


Передові практики

Ризики корупції

Відсутність етики та публічної підзвітності сприяє процвітанню корупції та зловживанню владою, що підриває основи мирного, успішного та справедливого суспільства.

Корупція – основний виклик для демократії та верховенства права. Вона призводить до прийняття рішень та розподілу ресурсів, які не відображають інтересів громадськості та концентрують політичну владу в руках обмеженого кола осіб. Це, у свою чергу, змушує політичних лідерів та установи втрачати легітимність та довіру суспільства, що зменшує їхню здатність здійснювати врядування.

Корупція становить велику загрозу для сталого розвитку, посилюючи бідність і нерівність. Отже, зміцнення органів місцевого самоврядування та їх активна участь у боротьбі з корупцією є однією з найважливіших передумов демократичного розвитку. Корупція на місцевому рівні є специфічним явищем і вимагає особливого підходу відповідно до муніципалітетів.

Корупція також призводить до непродуктивності та неефективності органів місцевого самоврядування у виконанні своїх обов’язків. Як результат, рішення приймаються не на основі інтересів суспільства в цілому, а на основі власних інтересів особи, що приймає рішення, та її партнерів. Це призводить до втрати публічних коштів, при цьому контракти надаються постачальникам нижчих рівнів, а бюджети використовуються не за призначенням. У найгіршому випадку це дає змогу публічним службовцям витрачати кошти та ресурси неналежним чином, використовуючи свою посаду для того, щоб розбагатіти за рахунок тих, кому вони зобов’язані служити.

Одним із головних викликів для суспільств у всьому світі є розвиток підзвітних і прозорих систем, які забезпечують ефективні публічні послуги. Через близькість до громадськості органи місцевого самоврядування мають хороші можливості для вирішення цієї проблеми, а також для боротьби та запобіганню корупції на місцевому рівні.

Під час реформи децентралізації органи місцевої влади отримують не лише ресурси, а й повноваження використовувати ці ресурси. Таким чином, органи місцевого самоврядування мають потенціал для зменшення корупції та покращення надання державних послуг на місцевому рівні, або, навпаки, підвищити рівень корупції та погіршити якість надання послуг.

Унаслідок корупції публічні службовці можуть призначатися на посади за принципом фаворитизму, а не за заслуги, а це означає, що органи місцевого самоврядування не матимуть доступу до найяскравіших та найталановитіших кадрів. Це, в свою чергу, створює сприятливі умови для подальшої корупції та ще більше знижує ефективність та продуктивність роботи адміністрації.

Непродуктивні та неефективні організації, де працевлаштовані особи, які отримали свої посади на основі чогось іншого, аніж заслуги, призводять до поганої якості публічних послуг та інфраструктури, що, таким чином, знижує довіру громадськості та легітимність публічних установ. Однак важливішим є те, що це призводить до значних гуманітарних наслідків, зокрема до бідності, смертності, захворювань та обмежених можливостей життя.

Врешті-решт, корупція завдає шкоди економічному розвитку. Вона призводить до того, що публічні кошти спрямовуються на неконкурентоспроможні підприємства, а не на ті, які пропонують більш інноваційні або дешеві продукти і послуги. Неконкурентоспроможні ринки у поєднанні з негативним впливом корупції на якість місцевих публічних послуг та інфраструктури означає, що підприємства не мають міцного фундаменту (персоналу, безпеки, інвестицій тощо), на якому слід будувати. Зрештою, це може призвести до того, що приватні та міжнародні інвестори уникатимуть інвестицій в регіоні.

Хабарництво

Хабарництво – це обіцянка, пропозиція, прийняття чи підбурювання до особистої вигоди (наприклад, подарунка, позики, винагороди, послуги тощо) в обмін на неетичну чи незаконну дію.  Хабарництво призводить до того, що рішення не приймають в інтересах суспільства, це в свою чергу знижує довіру громадськості до установ та призводить до надання неналежних публічних послуг.

Міжнародні стандарти

Міжнародні конвенції та стандарти, які стосуються підкупу, такі:


Прецедентне право

Конфлікт інтересів

Конфлікт інтересів стається, коли особа володіє засобами, які дають їй змогу отримувати особисту вигоду від дій чи рішень, які він/вона приймає в офіційному порядку. Конфлікт інтересів, незалежно від того, він фактичний, очевидний чи потенційний, призводить до рішень, що є або вважаються несправедливими та корисливими. Це зменшує довіру громадськості до державних інститутів влади і призводить до гірших наслідків для громадськості.

 

Міжнародні стандарти

Про конфлікт інтересів також йдеться у таких міжнародних стандартах та керівництвах:


Прецедентне право

Привласнення майна

Привласнення майна – це незаконне присвоєння грошей, речей та інших ресурсів, які були ввірені посадовій особі. Воно призводить до втрати державних коштів, що знижує спроможність влади діяти в інтересах громадськості та до погіршення послуг та наслідків для людей. Це також підриває громадську довіру до врядування.

Міжнародні стандарти

Будучи одним із видів корупції, привласнення охоплюється такими міжнародними стандартами та керівництвами:


Прецедентне право

Непотизм

Непотизм – це використання офіційної посади для несправедливого надання привілеїв членам сім’ї чи друзям (наприклад, наданням роботи чи допомоги). Непотизм та інші форми фаворитизму призводять до того, що місцеві та регіональні органи влади не мають доступу до найяскравіших і найталановитіших кадрів. Це, в свою чергу, створює сприятливі умови для подальшої корупції та ще більше знижує ефективність та продуктивність роботи адміністрації.

Міжнародні стандарти

Будучи одним із типів корупції, непотизм охоплюється такими міжнародними стандартами та керівництвами:


Прецедентне право

Вимагання неправомірної вигоди

Вимагання – це застосування примусу для одержання грошей, товарів, послуг чи іншої вигоди від особи або установи. Окрім збитків, завданих жертві, вимагання знижує довіру громадськості до врядування та може перешкоджати розвитку бізнесу та інвестиціям у регіоні.

Міжнародні стандарти

Будучи одним із типів корупції, вимагання охоплюється такими міжнародними стандартами та керівництвами:


Прецедентне право

Заступництво

Заступництво – це використання офіційної посади для надання переваги особі чи групі осіб на основі фаворитизму, часто в обмін на політичну підтримку. Воно може бути тісно пов’язане з поняттями кумівства, покровительства та непотизму. Заступництво призводить до того, що рішення приймають не на основі інтересів суспільства в цілому, а на основі власних інтересів особи, що приймає рішення, та її партнерів. Це порушує межі законного політичного впливу і принципи заслуг та призводить до втрати публічних коштів.

Міжнародні стандарти

Будучи одним із типів корупції, заступництво охоплюється такими міжнародними стандартами та керівництвами:

Оскільки зловживання адміністративним ресурсом в ході виборчих процесів є найбільш поширеним способом використання заступництва як форми корупції, актуальними є наступні міжнародні стандарти:


Прецедентне право